Так далеко чую тінь сурми,
Тліє серце, відганяє сплін.
Як же легко котяться вірші
Аааааа.
Утопилася вона у ніч,
Невловимий я шукаю слід,
А біжу, а тінь моя стоїть,
Перелякана як місяць зблід.
Заповзає ранок у вікно,
Ще крихкій від холоду і слоти,
Голос навпіл розламає тиш,
Гаснуть всі химери та істоти.
Співали примари у трьох голосах пісень,
Журбу виводили трембітами, сурмами,
Планида крутила, вертіла зірницями,
Здійнявся у клекіт то шепіт то шум голосний.